Ми присягали захищати нашу правительку та її землі й не дозволити пролиття королівської крові. Навіть зараз, за понад двадцять років після її загибелі, ця клятва досі зв'язує нас.

Не дивно, що мало хто готовий пролити кров Воргота — ми втратимо усі свої титули. Нас називають бунтівниками, бо ми відмовляємося відводити очі. Кажуть, що підняти меч на королівську кров — це смерть честі, та хіба є честь у байдужості?

Острів прирік нас на вигнання. Двері монастиря більше ніколи не відчиняться перед нами, та ми не замовкнемо. Ми не схилимося. Ми захищатимемо те, у що віримо, до самого кінця.

За Королеву, якій ми присягали. За королівство, яке вона любила.