Говорили ж — кинь! Попереджали тебе...

Я ні до чого: усьому виною наше сімейне прокляття! Спочатку Вільма, а тепер Каспер! Сказано було: кинь ти цей МЕЧ!

Він не послухався... ми посварилися. Я мало що пам'ятаю... Бійка, потім спалах — й ось Каспер падає на землю з глухим стуком. Кличу його. Трясу. Не ворушиться. Так і помер.

Тепер він знайшов упокій під родовим деревом, поруч із Вільмою... а проклята штуковина залишилась у нього в руках. Сподіваюся, що більше ніколи її не побачу!