Кінчайте скиглити. У мене є план про те, як повернути благословення Полум'я і позбутися від цього прокляття!

Для початку ми змайструємо канделябр красивіше, щоб розпалити вогонь. Потім ми знайдемо якогось нещасного з тонкими кістками. Поб'ємо його до смерті і кинемо його жалюгідні останки у вогонь як жертву Полум'я. І будемо танцювати, поки воно нас не пробачить.

Можна ще співати, але я знаю тільки «Оду королеві Пайкмід». Якщо у кого-небудь є віршики барда Вала, заспівуйте!

Ці зали виглядають так сумно... Хто сказав, що вічні страждання зобов'язані бути такими убогими? Чому б не додати трохи краси?

У мене є ідея. Трон з кісток. Ви тільки уявіть. Він буде такий грізний, страхітливий... Гротескний.
Якось занадто? Мабуть. Але до чого делікатність, коли можна сісти на останки своїх ворогів? Можливо, в мені помер геніальний художник інтер'єрів. Або не помер. Я ж нежить.

Якби тут була моя матонька, вона б повісила красиві люстри, поставила свічки в кожному кутку, струсила пил зі старих книг і прочитала мені казку.

Її теплий, мелодійний голос наповнив би кімнату як ранкове світло. Я б годинами її слухав, загорнувшись в її помаранчеву від шафрану ковдру ручної роботи. Я б пив ромашковий чай з цукром і повільно засинав.

Але мами тут немає. Ця темрява — мій новий дім.