Нас нікому більше ув'язнювати. Влада й закони зникли... Часи існування злочинів і покарань, добра й зла минули.

Вартові повтікали мов щурі, щойно запахло смаженим... Ще й полишали нас за ґратами гнити. Навіть мене... Я! Я казав, що НЕВИННИЙ! Боягузи. Усі вони! Щоб їм повилазило!

Без отаманки Лупи тут би почався хаос. Навіть найхоробріші розбійники скиглять, коли вона підходить. Лупа плюється кислотою, коли говорить, а вони просто тремтять і плачуть. Біля неї завжди пахне спиртом...

Ворота нам не пробити, але стіни — інша річ. У Лупи є план: вона каже, що за її камерою знаходиться печера, а на волі хтось чекає... сестра, начебто.Сподіваюся, у нас усе ж вийде вибратися!

МИ ПРОБИЛИ стіну!
Лупа роздробила камені, а за уламками й справді була печера! Коли пил осів, ми побачили голодні погляди вуків... але нічого не лякало нас, поки отаманка поруч!
Вона повзала, ревіла, трощила... У своєму буйстві Лупа ледве не здерла з них шкури живцем!

Путь вільний, а небо ясне! Ми не спинимося! Ми захопимо світ! Замок Ворона — лише початок! Сестра Лупи захопить Спочинок Сурата, поки ми будуємо собі ЛІГВО, яке затьмарить Темну западину!
Нагір'я кочівників — ні, мабуть весь Оріндел буде нашим!
СЛАВА отаманці Лупі!