Магія мене завжди вабила, але довелося залишити це заняття.
У молодості мене часто бачили біля озера у Сирий землі — там, на північному сході. Колючій холод не був великою проблемою, бо уся моя увага була прикута до дій чарівників, які приходили туди тренуватися.
Вони легко створювали пальцями лід і немов малювали картину на поверхні озера, але замість пензля — гострі крижані шипи.

В одну з таких ночей адепт палко нахилився до свого створіння, незграбно звалившись униз, зламавши крихкий лід. Таке міг допустити лише повний новачок — його магія хаотично рухалась у повітрі, а сам він йшов на дно.
Я стояв біля ставку, вдивляючись у темряву води, але він так і не піднявся з глибини, бо його важке промокле спорядження утягнуло його за лічені секунди. Якби ніч була трохи теплішою, я б і далі стояв там.

Ось так я обрав тихе спокійне життя біля гарячого вогню без усіх цих пригод.