В такому хиткому наметі мало хто зможе відпочити. Вітер безжально завиває, не звертаючи уваги на мої благання про тишу і спокій. І все ж щоранку я тягнуся в кар'єр, щоб таскати каміння.

Втома нарешті перемогла, коли я пересував мармуровий блок. Я не зміг зосередитися і на мить задрімав, дозволивши шматку мармуру впасти на землю.
Гучний стукіт вирвав мене зі сну й привернув мою увагу до частково подрібненого каменю. У моєму напівсонному стані мерехтливий порошок під ногами загіпнотизував мене, але я швидко позбувся цього відчуття, скинувши морок.

Мене відпустили з кар'єру, щоб я трохи відпочив, але весь вільний час я проводив, розтираючи каміння в пил. Споглядання різних відтінків сірого, які виходять в результаті, мене заспокоює. Дивно.