Щоденник капітана, день двадцятий середини року, 512 р. е. С. Ми голодні. Нам довелося знищити міст — позбутися єдиного способу отримувати припаси. Зате падальники більше не повернуться. Сховище Попелу й ті, хто в ньому, у безпеці. Назавжди.
Нам же судилось або померти з голоду, або ризикнути й піти в Саван... і загинути вже там...
Можливо, мої люди мають рацію та правдиві ті тихі слова, коли вони говорять про кінець усього — про кінець Ери Світанку, імперії людей... Однак потрібно триматися. Іншої дороги, крім як уперед, немає. — Капітан Аркрайт |