Не залишилося нічого святого. У грудях Каспера стирчать три стріли. У Маркуса напевно перебитий хребет... нас поливало скверною, але ми все ж змогли забрати його в безпечне місце...

Це сталося, коли ми оглядали наслідки походу Воргота. Ми знали про руйнування, але не про те, що було після. Гниль не залишила нікого в живих. Та й тіл, щоб поховати, теж.

Настала ніч. Занепалі без попередження вискочили з туману, відокремивши нас від командира Сайруса. Нам довелося шукати прихистку тут, але попри нашу недбалість, ми благословенні. Поки оповиті священним сяйвом Полум'я, занепалі не наблизяться... а може, нас урятувало благословення Емілі.

Сподіваюся, шлях їхнього південного каравану був безпечнішим, ніж наш. Поки доведеться відкласти перо: Каспер стогне. Треба йому допомогти.
— Рауль, 508 р. е. С.