Ми намагалися піднятися. Втекти. Урятуватися — урятувати Матір Полум'я. Але потрапили в пастку. Щось нас тримає, і ми всі достеменно знаємо, що саме.
Тепер план такий: піти в полум'я. Це все, що нам залишилося. А інші збирають речі. Свої найдорожчі скарби. Я не знаю, що на їхню думку з цього вийде. Можливо, вони самі цього не знають. Але хвиля паніки поширюється, і я теж її відчуваю.
Єдине, що в мене залишилося справді цінного, — це золоті будівельні блоки. Вони надто важкі. Доведеться залишити їх тут і просто сподіватись на краще.
Я іду туди таким, яким є. Зрештою, знання — єдине, що варто брати із собою. Усе інше — лише зайвий тягар.

(Але про всяк раз я сховав їх неподалік, але так, щоб не було видно. Тож коли повернуся, щось на мене чекатиме.)