Мій нюх як завжди гострий! Іду на гуркіт! О, який же це прекрасний стукіт, що кличе мене! Він пробирає до кісток, але я не відступлю!
Мої боягузливі товариші нічого не тямлять у скарбах. Вони втекли, поки я спав, — але ж ми тільки-тільки знайшли тунель, у кінці якого, поза всякими сумнівами, таїться джерело цього шуму.
Нехай! Мені більше дістанеться! Вперед і тільки вперед!
Бертрам |