Коли ти читатимеш ці рядки, я буду вже далеко — піду під покровом ночі.

Батьку, я ніколи не стану зразковою донькою, смиренним тишком... і просити твого вибачення теж не маю наміру. Мені пощастило народитися на світ заради великих справ! Зустрічей із новими людьми! Багатства й розкоші! Для пригод! Для мене немає гіршої долі, ніж залишатися «селянкою Ерін»... Я хочу залишити слід в історії!

Ти ще почуєш про мене! Обов'язково! Я стану яскравим сяйвом, зіркою в небі, діамантом! А ти можеш копирсатися в землі далі.
Коли ж я знайду щось дорогоцінне для себе, прекрасне, немов ранкова роса... схоплю й більше не відпущу!

Сподіваюся, що 503 р. е. С. буде для тебе вдалим... Ні, для всіх нас!

— Колись твоя — Ерін.