Я блукав цими землями, заворожений насиченими й живими барвами фіолету, що їх природа так легко вплітає в пелюстки та ягоди. Така глибина, таке сяйво — я мушу підкорити їх собі. Я виварював коріння та чавив суцвіття, змішував мінерали й шепотів закляття, та колір однаково виходить не такий, як треба. Цей відтінок тане в моїх руках, немов передсвітній туман.

Та я не знатиму спокою. Десь у надрах землі чи в самій суті речей на мене чекає таємниця. І коли я осягну її, це буде дещо більше за простий пігмент. Це буде сама влада, краса й саме багатство.