Польові записи, 19-й день весни, 507 р. е. С.

Можете не вірити, але в Палаючій Пустці колись було багато води. Більшість мешканців покинула ці землі, коли вони стали суворими й непривітними. Залишилося тут зовсім мало людей. Я знайшла їх, сподіваючись записати, що відбулося, але почула лише притчі.
Одна жінка сказала, що це бог сонця із заздрощів забрав усю воду на небо. Старець наполягав, що дно озера за ніч тріснуло й уся вода витекла. Ще один казав про долю й те, що це давно обіцяне покарання. Усі розповіді виявилися різними, але дещо спільне все ж було: кожен тут вірить, що це був акт божественної волі. Покарання. Випробування, яке вони зобов'язані пройти.

Але мене дивує, що вони не хочуть бачити очевидне. Саван розповсюджувався роками, а з ним і безліч аномалій. Люди тут говорять про долю, а я називаю це кореляцією.

— Лорейн Крім