Моя сім'я витратила чималу частину року на пошуки гарної землі. Траплявся непоганий ґрунт, але моїм стандартам він не відповідав... а потім ми перебралися через гірську гряду й виявили це місце. Я торкнулася землі та, уважай, відчула, як вона сочиться поживними речовинами. Батька спочатку хвилював мій вибір, але тепер він пишається мною, адже з першим же врожаєм пшениці нам удалося запасти хліба на весь кінець року й вигідно продати надлишки.

Утім, провести все життя на цій фермі мені не хочеться, тому я збираю пожитки й вирушаю в Брітлбуш, де відкрию таверну — поділюся своїми талантами кухарки з мандрівниками з усього світу. На прощання мама приготувала мені подарунок. Цікаво, що ж там таке?

—Емілі Фрей