Конструкти — це прості, однозначні творіння з чіткою метою й можливостями. Наприклад, розгорнуті тут дрони ВДБТК оснащені бурами з алмазними вістрями. Це дозволяє їм у поєднанні із зарядними станціями працювати нескінченно довго.

Однак, попри свою ефективність, вони примітивні. Бездумні механізми, що працюють на безперервному потоці енергії і цілком взаємозамінні.

З нами, Древніми, усе інакше. Наші душі — дари Полум’я — утримують нашу свідомість. Вони є обмеженими й тендітними, з обережністю перенесені в наші «сконструйовані» протовмістилища, які слугують оболонкою, що втримує іскру, наповнюючи нас світлом і теплом.

Мене надзвичайно захоплюють ці зв’язки між «тілом і розумом» або «механічним і ефемерним», але от що цікаво… чи могла б сила Полум’я все ще дарувати нам життя, коли б її суть була протилежною?

Відповіддю може стати ця вічна крижана стріла — однак холод від неї мені вкрай неприємний, тож, можливо, поки що відкладу з’ясування цього питання.