Підйомник не працює. Знову!
Я незліченну кількість разів просив керівника провести належний ремонт. І ось що ми маємо! Я застряг у підйомнику, а на робочому місці більше нікого.

Востаннє, коли це сталося, хлопці потрапили в пастку на 2 дні, але в пакеті, з яким вони застрягли, було багато їжі й шкіра шаблезуба, на якій можна було спати. Мені ж так не пощастило. Все, що у мене є, — це купа книг, пергамент і скрипучий візок, на якому можна прилягти.

Принаймні, мені не доведеться довго чекати порятунку.

Хтось повинен був прийти, але на заставі нікого немає. Ніхто не чує моїх криків про допомогу. А що гірше, внизу щось шебуршить. Спочатку я подумав, що це бандити з південного порту, але звуки не були схожі на людські.

Якщо подумати, наглядач згадував щось про активність Савану. Можливо, вони закрили майданчик, а я й не знав? Усе марно. Треба рятуватися самостійно!

Я підсунув візок на край платформи і склав там вантаж. Все ще недостатньо, щоб вилізти, тому я почав укладати зверху розкидані книги. Сонце потрохи заходить за небокрай, тому краще дочекатися ранку. Підніматися по цій хиткій споруді досить небезпечно, але ранкове сонце хоча б трохи підсвітить.

Дурні, прокляті книги!
Хто взагалі ще читає книги?
Це дурний сон!

Я намагався вибратися на світанку, але звалився з цього проклятого штабеля.

Падіння було важким.

Плече болить, в голові дзвенить.
Візок зламався!

Якщо наглядач це побачить, мене точно покарають.

Спробую ще раз завтра.
Прокинуся й зроблю усе, що можна.
Треба трохи полежати.
Голова кругом.

Не знаю, як довго я спав. Уві сні я бачив оксамитові блакитні хвилі, а голоси співали серенади, закликаючи мене зануритися в безодню разом з ними. Дивний сон. Це, мабуть, тому, що я вдарився головою. Кличу на допомогу. Вмираю з голоду. Їв папір. Болить живіт. Не відчуваю руки.

День 5
У мене пропав голос. Таке відчуття, що горло перехоплює.
Відчуваю гнилий присмак.
Не можу зрозуміти, папір це чи мій язик.

День 6
Спробував знову вибратися назовні. Впав. Руки вкрилися пухирями.
Сонце обпалює мене. Голоси кличуть.
На мить мені здалося, що зарухався підйомник.
Паморочиться в голові.

День
Який сьогодні день?
Я не знаю.
Як же хочеться їсти!
Хочеться м'яса.

??
Щось у повітрі.
Мене усе душить.
Голоси, гниль.
Виходу немає.
Повітря немає.
Я тону.