Щось не з'явилися вони до полудня понеділка! ВІЧНІСТЬ чекати, щоб отримати посилку для Освальда Андерса... приготувати візок, адже вантаж для коваля нібито важкий... І все даремно!

Скажи братам Конвей надсилати ворона, якщо хочуть назначити зустріч. Утім, якщо вони спробували зрізати шлях через Темну западину, то вже їх не побачимо. У разі чого: їх попереджали уникати тієї дороги, бо вона може стати останньою.

Не варто було скорочувати маршрут через Темну западину, але вибору не лишалось! Хенк, той нероба, усе проспав, тому довелося зрізати, щоб дістатися до Палаючої скелі вчасно! Якби знову спізнилися, точно б плату зменшили. А такого допускати не можна, розумієш?

Тож ми спустилися й розбили табір на Джасперових островах, коли почало темніти. Першу вахту мав нести Хенк, але він, звісно ж, знову заснув. Проклятий дурень!
Якісь замасковані люди підкралися, і ми... загубили посилку тікаючи. Неважливо. Напишемо власного листа! Що ж доподарунка, ну... Освальд Андерс не знатиме, що чогось не вистачає.

Вигадати щось миленьке буде неважко — особливо якщо Хенк допоможе. Адресат і не запідозрить. Просто, ага?

Я справді задрімав, не приховую, але чую я добре! Я варту нести можу й із заплющеними очима, легко!

Спав я собі солодко, а тут як засмердить, та ще і якісь негідники повзають! Розбудив Метью, ну і втекли!

Поспішали тільки, крутилися, то й упустили подарунок і писульку! Думаю-от: як нам гроші отримати, якщо пакунка немає? Втомився я. Голова болить.

Метью сказав, що імпровізувати будемо. Він розумний, головастий. «Напишемо власного листа. На гарному папері. Акуратно! Ніхто й не дізнається, ага?»

Тож ми придумували, писали, сопіли на того листа, але проблемка знайшлася: треба було його підписати, а ми не знали імені. Рейчел? Регана?
Знову голова болить. Та й спати хочеться. Тупий лист, тупі острови...