Йоланда ще слаба.

Вона ледве може підвестися з ліжка... Весь час спить, і її постійно лихоманить. Я намагаюся заглушити її стогони подушкою. Їм не потрібно знати, що ми тут.

Вони всюди. Нишпорять, виють в ночі. Ми оточені. Сподіваюся, це ще не кінець. Хочеться тиші... але я нікуди не піду.

Я люблю тебе, Йоландо.

— Алінор