Рано-вранці порався я коло жорен... Скрипіли вони — страх як кепсько. Натиснув я дужче — аж бачу, заїло щось.

На мій жах, якийсь йолоп заліз усередину, та ще й корінням увесь поріс! Тіло розпухле, набрякле, а з губів той рослинний сік так і цідить.

Витяг я те, що від нього лишилося, та й запхнув під дошки підлоги поруч із млинком, поки ранковий дзвін не пролунав. Як санітарний наглядач про це дізнається — прощавай моя надбавка! А то й гірше — виженуть мене з виробництва Еліксиру по всьому Мелдору!